Внутрішньосуглобові ін’єкції є важливою частиною сучасного лікування захворювань та ушкоджень суглобів. Цей метод дозволяє доставити ліки безпосередньо в порожнину суглоба, що забезпечує швидку та ефективну дію медикаментів. Внутрішньосуглобові ін’єкції широко використовуються для лікування артритів, остеоартрозу, тендинітів та інших запальних захворювань суглобів.
Основні типи внутрішньосуглобових ін’єкцій
1. Кортикостероїдні ін’єкції: Ці ін’єкції використовуються для зменшення запалення та болю у суглобах. Кортикостероїди — потужні протизапальні препарати, які можуть швидко знизити набряк та запалення, але вони також мають побічні ефекти, такі як пошкодження суглобового хряща при тривалому використанні.
2. Ін’єкції гіалуронової кислоти: Використовуються для лікування остеоартрозу, зокрема у колінних суглобах. Гіалуронова кислота допомагає покращити “мащення” суглобів, зменшує біль та покращує рухливість. Вона відтворює природні властивості суглобової рідини.
3. Плазмотерапія (ін’єкції PRP – плазми багатої тромбоцитами): Ця методика включає використання компонентів власної крові пацієнта для стимуляції процесів загоєння та відновлення в суглобах. Плазма, збагачена тромбоцитами, містить фактори росту, які сприяють відновленню тканин.
Процедура виконання ін’єкцій
Процедура виконання внутрішньосуглобових ін’єкцій вимагає ретельної підготовки та точності, щоб забезпечити безпеку та ефективність лікування. Нижче описано основні етапи цієї процедури.
· Підготовка до процедури: Перед проведенням ін’єкції лікар проводить ретельний огляд пацієнта, включаючи медичний анамнез та фізичний огляд суглоба, щоб визначити точне місце введення ін’єкції. Суглоб та навколишні ділянки шкіри ретельно очищуються антисептичним розчином для зниження ризику інфекції. У деяких випадках для точнішого розташування голки може використовуватись ультразвукове сканування або інші методи візуалізації.
· Анестезія: Щоб мінімізувати дискомфорт під час введення ін’єкції, лікар може використовувати місцевий анестетик. Анестетик може бути нанесений зовнішньо у формі спрея або гелю, або ж введений безпосередньо в суглоб разом із лікувальним препаратом. Це забезпечує короткочасне знеболення місця ін’єкції, спрощуючи проведення процедури та знижуючи стрес для пацієнта.
· Введення ін’єкції: Лікар використовує спеціалізовану тонку голку для введення медикаментозного розчину безпосередньо в порожнину суглоба. Під час введення ін’єкції можливе відчуття тиску у суглобі, але сильний біль зазвичай відсутній через попереднє знеболення. Лікар контролює глибину введення голки, щоб забезпечити оптимальне розміщення лікарського засобу.
· Післяпроцедурний догляд: Після ін’єкції суглоб зазвичай заклеюється стерильною пов’язкою. Пацієнту може бути рекомендовано уникати активного навантаження на суглоб протягом декількох днів після процедури. Лікар надасть інструкції щодо догляду за суглобом, включаючи заходи щодо зменшення набряків та управління болем, а також скаже, коли можна повертатися до звичайних активностей. Важливо дотримуватись цих рекомендацій для досягнення найкращих результатів лікування.
Можливі ризики та побічні ефекти
Як і будь-яка медична процедура, внутрішньосуглобові ін’єкції мають потенційні ризики та побічні ефекти. Найпоширеніші з них включають:
· Інфекції: Хоча рідко, але можливе інфікування суглоба.
· Пошкодження тканин: Неправильне введення голки може призвести до пошкодження суглобових тканин.
· Алергічні реакції: Особливо це стосується ін’єкцій препаратів, які можуть містити компоненти, що викликають алергії у деяких пацієнтів.
Заключення
Внутрішньосуглобові ін’єкції залишаються важливим інструментом у руках сучасних медиків, дозволяючи їм ефективно боротися з багатьма суглобовими захворюваннями. Втім, важливо розуміти, що такий тип лікування має бути частиною комплексного підходу, який включає фізіотерапію, регулярні фізичні вправи та адекватне харчування. Тільки так можна досягти оптимальних результатів і мінімізувати ризики та побічні ефекти.
